План – конспект
Інтегрованого заняття на тему:
«Свято книги»
Мета.
Розвивати увагу, пам’ять, зв’язне мовлення, мислення. Активізувати у мовленні
дітей слова, пов’язані з літературою, прислів’я та приказки про книгу.
Виховувати шанобливе, дбайливе ставлення до книги, і інтерес до її ставлення.
Матеріали: різні
книги, окуляри, пензлик, палітра з фарбами, мобільний телефон, друковані аркуші
з уривками казок, дитячі малюнки, медаль з написом «Головний редактор», костюми
(для дорослого — міліціонера, для дітей — Незнайка, ворони).
Хід заняття:
Вихователь. Дорогі
діти! Сьогодні ми прийшли у гості
а до кого зараз дізнаємося. Послухайте, будь
ласка, загадку й відгадайте, про кого йдеться.
Бачить — не
бачить,
Чути — не чує.
Мовчки говорить,
Дуже мудрує.
Хто ж така —
Мудра, правдива,
Добра, розумна І
жартівлива?
(За Л. Глібовим)
Вихователь. Правильно,
це Книга! Тож запрошуємо її до нас на свято! Під оплески заходить дитина,
тримаючи у руках розкриту книгу та говорить від її імені.
Книга
Завжди я у
пригоді стану,
Моїх порад вам
не злічить.
Про мене кажуть
всі не марно:
Хоч і мовчить,
та всіх навчить!
Діти ланцюжком
по строфі з пам’яті читають вірш С. Михайлова,
В кожнім домі, в
кожній хаті
У містах і на
селі,
Хто навчився вже
читати,
Має книжку на
столі.
Дружба з книгою
— це свято,
Не було б її у
нас,
Ми не знали б
так багато
Про новий і
давній час!
І малесенька
дитина.
Що не вмієш ще
читати,
Ледь колисочку
покине –
Просить книжку
показати.
Книги дружать з
дітворою,
Полюби їх у
житті –
І улюблені герої
Будуть друзями в
путі!
Сторінки книжок
завітних
Всіх нас доброго
навчать —
Працювати і
учитись,
І Батьківщину
шанувати!
Вихователь. Книги
по різному допомагають людям: одні навчають, інші — розважають, ще інші — дають
поради в різних життєвих ситуаціях. Якісь книги розкривають нам таємниці світ
природи рідного краю, а якісь — цілого Всесвіту. Скільки у людей потреб —
стільки й різних книг. У кожному місті, містечку й селі є будинок де
зберігається дуже багато різних книг. Там можна взяти кілька з них на певний
час додому, почитати і повернути назад у належному стані. Що це за місце?
(Бібліотека). Ми вже почали збирати свою бібліотеку в групі й удома. Однак, ви
пам’ятаєте, що домашня бібліотека створюється не за день і не за рік, а
протягом усього життя. Книжки дарують родичі, батьки купують їх у книжкових
магазинах. До речі, як вони називаються? (Книгарні). Добре, якщо книжки в
бібліотеці, навіть домашній, зберігаються в певному порядку, все на окремих
полицях: казки, оповідання та науково — пізнавальна література, яка знадобиться
в школі.
Діти
розповідають про свої домашні бібліотеки, про те як створювали бібліотеку в
дитсадку.
Дитина
Книги, книги на
полицях.
Завше тихо поміж
книг.
Та яку ти не
розгорнеш –
Щось цікаве в
кожній з них…
(Ю. Ванаг)
Діти виконують
«Пісеньку про книжку» М. Парцхаладзе на сл.. В.Вікторова.
Книга. А
чи знаєте ви , друзі, як я народилася? Багато людей сумлінно працювали, щоб я
була гарною, цікавою а корисною.
Хто створює
книги?
По черзі
виходять діти, що виконують ролі людей різних професій, причетних до створення
книги.
Письменник
(в окулярах, з ручкою і зошитом)
Я — письменник,
автор тексту,
Автор задумів,
ідей.
Я пишу цікаві
твори
Для дорослих і
дітей.
Художник
(тримає пензлик та палітру з фарбами)
Я — художник, я
малюю
Ілюстрації
для книг,
Фарбами
розповідаю,
Про усе, що
йдеться в них.
Редактор
(має в руках стос паперів з надрукованими текстами)
Я — редактор.
Тексти всі
Я перевіряю,
Помилки й
неточності
Уважно
виправляю.
Художній редактор
(має медаль з написом «Головний редактор»)
Я — редактор
головний,
Мій обов’язок
святий –
Видавництвом
керувати,
Працю всіх
перевіряти,
І лише найкращі
твори
В світ книжковий
випускати.
Друкар
Я для вас книжки
друкую,
Отже, звуся я
друкар.
Поставляю в
магазини
Тільки якісний
товар!
Книгар (тримає 5-6 книжок)
Я працюю у
книгарні,
За прилавком я
стою,
Читачам книжки
чудові
Із любов’ю
подарю!
Вихователь.
Бачите, діти, скільки людей працює, щоб книга могла потрапити до ваших рук!
Нумо щиро подякуємо їм за таку важку та копітку працю!
Всі учасники
свята утворюють коло, дитина — книга стає в центрі, всі виконують «Танок
дружби» (муз. та рухи музкерівника).
Скарги вирваних
сторінок
Вихователь.
Знаєте, діти, поки ви танцюєте та розважаєтесь, у школі, що неподалік від нас,
панує страшна епідемія. (Тримає мобільний телефон біля вуха). Мені саме
телефонує директор цієї школи. Каже, хворі не плачуть, ні на що не нарікають,
лише тихенько лежать та чекають. Лікарі беруть ножиці… Невже будуть робити
операцію? Мабуть ні, адже у них в руках з’являються ще клей, білий папір та
шматочки чистої тканини. Про яких же хворих ідеться? (Про книги). Школярі не
берегли книг: малювали в них, загинали, а часом і виривали сторінки. Тепер
доводиться їх рятувати.
Заходять діти —
«сторінки», в руках кожен тримає аркуш паперу, на якому великими літерами
написано фразу з певної казки.
Перша сторінка
Я — вирвана
сторінка,
Втекла я щойно з
школи.
До учнів не
вернуся
Нізащо і ніколи.
Друга сторінка
Нас дуже
ображали,
Ніяк не
цінували!
Третя сторінка
Мене ж іще й
помалювали,
Немов моїх
малюнків мало!
Четверта
сторінка
А на мені —
грубе слово
Не потерплю я
більш такого!
П’ята сторінка
А з мене хлопчик
Вася
Літак зробить
старався.
Втекла до вас,
малята,
Я захисту
шукати!
Шоста сторінка
Всіх нас із
казок забрали,
Поверніть,
будьте ласкаві.
Дидактична гра
«З якої це казки?»
Вихователь
зачитує уривки, написані на сторінках, діти відгадують назви казок.
- «Я по засіку метений. Я із
борошна спечений. Я від баби втік. Я від діда втік. Той від тебе втечу!»
(«Колобок»).
- «Мишка — за кицю, киця — за
Жучку, Жучка — за внучку, внучка — за бабу, баба — за діді, а дід…»
(«Ріпка»).
- «Не плач діду, не плач, бабо!
Знесу я вам яєчко. Тепер не золоте, а просте…» («Курочка ряба»).
- «Відімкніться, відчиніться.
Ваша мама прийшла, молочка принесла!» («Вовк а семеро козенят»).
- «Піди до бабусі, довідайся, як
вона почувається, бо мені передавали що вона нездужає. Віднеси їй пиріжки
і цей горщечок масла…» («Червона шапочка»).
- На ньому був яскравий
блакитний капелюх, жовті штанці та помаранчева сорочка із зеленою краваткою.
У Квітковому місті ніхто більше не полюбляв таких яскравих барв у одязі»
(«Пригоди Незнайка та його друзів»).
Книга. Цікаво, а чим
сам Незнайко вміє читати?
Забігає дитина,
яка виконує роль Незнайка.
Незнайко:
Хто це вигадав
про мене:
«Не читав
Незнайко книг!»?
Я читаю їх
щоденно,
«Проковтнуть»
немало встиг.
Без затримки,
без зупинки
Прочитав я всі
книжки –
Від картинки, до
картинки,
Ну а потім
навпаки!
Вихователь.
Молодець, Незнайко! Але, на жаль, не всі діти так люблять книги. Із сусідньої
школи втекли сторінки з книжок, яких ображали діти. Вони не хочуть повертатися.
Що ж нам тепер робити? От і сторінка з книги про твої пригоди теж тут. (шоста
сторінка махає незнайкові рукою та вітається з ним).
Незнайко.
Я переконаний, що не всі учні такі погані. Більшість із них — добрі, охайні та
ввічливі діти, які дбайливо ставляться до книг. Як же вони зможуть прочитати
казки, якщо бракуватиме сторінок?
Вихователь.
Сьогодні у школі санітарний день. Діти рятують понівечені книжки і повертають
їх до життя. (Звертається до «сторінок»). Гадаю, вони шукають вас.
Заходить
міліціонер (дорослий у костюмі).
Міліціонер.
Доброго дня! Учні школи звернулися до мене із заявою. Вони розшукують сторінки
книжок, які зникли в невідомому напрямку. Школярі дуже шкодують про свою
поведінку, просять вибачення й обіцяють, що віднині любитимуть і поважатимуть
усі книжки.
Друга сторінка.
Ми тут!
Третя сторінка.
Добре, ми повернемось.
Однак
(звертається до дітей), малята, просимо вас добре запам’ятати прості правила
дружби з книгами, щоб не трапилося й з вами такої прикрої пригоди, як із цими
школярами.
Правила дружби з
книгами
Четверта
сторінка. Сторінки не загинайте!
П’ята сторінка.
Є закладки — пам’ятайте!
Шоста сторінка.
Обкладинки надягайте!
Перша сторінка.
Під час їди не читайте!
Друга сторінка.
Брудними руками нас не беріть!
Третя сторінка.
Тоді ми з вами будемо дружить!
Усі разом
виконують пісню «Нам без книг ніяк не можна» В.Шаповаленка на сл.. на слова
З.Бичкової.
Дидактична гра
«Закінчи прислів’я і приказки про книгу»
Вихователь. Книгу здавна шанували
у нашому народі. Недарма існує так багато мудрих приказок та прислів’їв про
неї. Нумо їх пригадаємо.
Педагог читає
початок прислів ’я чи приказки, а діти закінчують.
- Хто багато читає, той багато …
(знає).
- Книги — ключ до… (знань).
- Розум без книги, що птах без…
(крил).
- Книга вчить, як на світі…
(жить).
- 3 книгою подружишся, розуму …
(наберешся).
- З книгою жити — з добром…
(дружити).
- Книга — твій друг, без неї, як
без… (рук).
- День без книги, що обід без…
(хліба).
•
Книга — джерело.,
(знань).
Книга. Молодці, діти.
Бачу, ви любите й шануєте книгу. Пам’ятайте й надалі, що вона — ваш надійний
друг і порадник. Тож, якщо хочете з кимось поговорити — зверніться до книги.
Якщо ви занудьгували - візьміть книгу. Якщо хочете отримати пораду
— відшукайте її у книзі. Якщо прагнете знайти відповіді на всі свої запитання —
подружіться з книгою.
Діти (по черзі)
Мій друже й
супутнику,
Книго моя,
Завжди на
дозвіллі,
Де ти — там і я.
Ми добре з тобою
Проводимо час.
Чудова розмова
Ллється у нас.
Навчаєш
відважним,
Правдивим рости,
Любити природу,
Свій край
берегти.
Ще змалку тобою
Я звик дорожити.
З доброю книгою
Добре і жити!